Институт Востоковедения и Международных Отношений
ИМВО Харьковский коллегиум
Українська Русский English ??? ?? T?rk?e ??????? ???? ????? Indonesia
ukrainian russian english japan chinese turkish arabic persian indonesian
 
Авторизація
Логін:
Пароль:
Зареєструватись
Випускники > Інтерв’ю з випускниками
Вадим Трюхан, випускник 1997 року, МВ (22.02.2008)

22.02.2008

- Вадиме, чим займався до інституту?

Як і будь-який нормальний громадянин тієї держави (Радянського Союзу) закінчив середню школу, спробував поступити в престижний ВНЗ (МДУ, філософський факультет), провалившись, пішов вчитися в СПТУ № 40 в Харкові на спеціальність «фотограф-художник», отримав диплом, пішов служити в Радянську Армію в ППО (Грузія). Звільнився сержантом.

- Що вплинуло на твій вибір ВНЗ і сфери діяльності?

Практично один випадок. До армії хотів бути філософом, але зіткнувшись з непростою армійською реальністю, змінив своє бажання. Річ у тому, що одного разу командування мого дивізіону призначило мене суспільним обвинувачем на судовий процес за фактом крадіжки військового майна. Судили бідного солдата-українця. Прокурор просив 5 років строгого режиму. У результаті дали не строк, а штраф. То, як все це відбувалося, просто потрясло. Сльози, робота спритних адвокатів, жорсткі прокурори, і нарешті, поблажливі судді. Після цього процесу я і вирішив стати юристом.

Тут треба трохи пояснити. Річ у тому, що спочатку в Колегіумі був відкритий факультет міжнародного права, на який я і поступив. Але потім законодавство змінилося, ліцензію «зарубала» Харківська юридична академія. В результаті по диплому спеціальність «міжнародні відносини», а за фактом більше міжнародне право, знання по якому з успіхом використовую вже більше 10 років на дипломатичній і державній службі.

- Що дав колегіум для твого особистого і професійного розвитку?

Багато чого. Перші досліди спілкування із справжніми іноземцями, перші успішно проведені переговори з адміністрацією колегіуму, друзів, справжню любов і, згодом, сім'ю, навіть перша дитина провела свою першу ніч поза стінами пологового будинку в гуртожитку колегіуму. Таке не забувається.

- Як починалася і надалі складалася твоя кар'єра після?

Починалася прозаїчно. Після закінчення Колегіуму з 20 гривнями в кишені поїхав я підкорювати Київ. Як це не парадоксально, але за два тижні був вже підписаний наказ про моє призначення на першу дипломатичну посаду – аташе Договірно-правового управління МЗС України. Пригадується навіть оклад, який мені призначили, – 64 грн. 82 коп. Спочатку грошей вистачало тільки на молоко однорічній дочці і на хліб та всякі крупи для себе. Про ковбасу можна було тільки мріяти. Спасибі друзям і тестеві з тещею, не дали померти голодною смертю, періодично підгодовували. Зараз це звучить якось навіть смішно, але реальність була така.

А потім все поступово стало налагоджуватися. Виснажлива робота– як результат підвищення по службі, короткострокові відрядження, потім рік в Місії ОБСЄ в Хорватії, перші керівні посади, знову Місія, - цього разу Ради Європи в неспокійному Косові. Багато нових напрямів, знань, знайомств і т.д. Потім робота в Секретаріаті Президента, знову МЗС і нарешті, переведення в Секретаріат Кабінету Міністрів на посаду заступника керівника служби Віце-прем'єр-міністра України з питань європейської інтеграції і міжнародної співпраці Григорія Немирі. По-суті, останні 7 років були віддані не сходознавству, а європейській інтеграції. Вектор діаметрально протилежний, але дуже важливий для країни.

- Які країни відвідав, якими мовами володієш, окрім тих, що вивчав в інституті?

Доволі багато. Більшість країн Європи і СНД, Єгипет, Сирію, Туреччину і т.д. Перебуваючи в Хорватії, вивчив місцеву мову. Благо, тим, хто володіє українською і російською, вона дається на багато легше, ніж будь-яка східна мова.

- Як ти підійшов до того, чим ти займаєшся зараз? Суть роботи, чому цікава для тебе? Як перейшов зі сходознавства на європейський напрям?

Напевно, його величність Випадок, як часто буває в житті, зіграв свою роль. На початку дипломатичної кар'єри мені здавалося, що кращої теми, чим міжнародне право, не знайти. Але одного разу, коли я повертався з чергового закордонного відрядження, виявилось, що потрібно створювати правовий відділ в Департаменті Європейського Союзу.Справа була новою - право ЄС трохи інша матерія, ніж міжнародне публічне або національне право - але цікава. Ризикнув, начебто вийшло. І з тих пір євроінтеграційна «трясовина» так і не відпустила. Більш того, стала улюбленою справою. Ну а суть роботи та ж, що і скрізь – документи, переговори, зустрічі і т.д.

- Які плани на майбутнє?

Не так то й просто заглядати далеко уперед. Плани одні – працювати на благо країни, сім'ї і себе. А там, куди крива української мрії виведе, - перефразовуючи відомий вислів про «американську мрію».

- Що ти вважаєш ключем до успіху в житті?

Ключ до успіху в житті багатогранний. У першу чергу - це уміння людини самостійно визначити мету і послідовно йти до її досягнення. Якщо ж мета виявляється помилковою, - її потрібно переглянути, адже не помиляється тільки той, хто нічого не робить. Мета досягнута – чудово, ставимо нову - і так до безкінечності. А крім того, справжній успіх, вважаю, дається тільки тим, хто дружний із законом, загальновизнаними людськими цінностями, відноситися до людей так, як хоче, щоб ставилися до нього самого. Думаю, вічна тема добра і зла актуальна і у наш час. Той, хто сповідує принципи добра – вже успішна людина.

- Твої рекомендації сьогоднішнім і майбутнім студентам як отримати максимум від навчання в колегіумі?

Працювати, працювати і ще раз працювати над собою. А в проміжках – закохуватися, пити пиво, веселитися і т.і. Іншими словами – жити нормальним студентським життям, на жаль, воно не повторюється.

- Наприкінці розкажи про себе.

Одружений вже тринадцятий рік. Дружину зустрів в гуртожитку, жила напроти моєї кімнати. Живемо дружньо і весело, у нас завжди багато гостей в домі. Є двоє дітей, дочці Валерії вже дванадцятий рік. Синові Кию-Вадиму – сьомий. Він займається ушу і футболом. Я теж по суботах стараюся годинку побігати в залі. Користуючись нагодою, запрошую всіх випускників, хто опиниться в Києві, приєднуватися. Збір о 10-00 (місце по телефону). А ще я люблю рибалку і море!!!

Інтерв'ю провів В'ячеслав Безрук


Украинская Баннерная Сеть
© ІСМВ "Харківський колегіум", 2008. Всі права захищені.