Институт Востоковедения и Международных Отношений
ИМВО Харьковский коллегиум
Українська Русский English ??? ?? T?rk?e ??????? ???? ????? Indonesia
ukrainian russian english japan chinese turkish arabic persian indonesian
 
Авторизація
Логін:
Пароль:
Зареєструватись
Новини
21.09.2014
Про навчання в Японії

Отже, протягом року я навчалася в університеті Doshisha (?????) за програмою стажування для іноземних студентів «Японська мова та японська культура». Відбір учасників програми проводиться посольством Японії в Україні. Детальну інформацію щодо умов програми можна знайти на сайті міністерства освіти Японії та посольства Японії в Україні. Як правило, прийом документів здійснюється у лютому, а письмовий екзамен та співбесіда, за результатами яких вирішується, чи буде надана учаснику рекомендація посольства, у березні. Екзамен поділений на три частини за складністю. У більшості завдань потрібно просто відмітити правильну відповідь, але є й декілька таких, де треба самому написати ієрогліф або як він читається. До мого щирого подиву, саме завдання з ієрогліфами виявилися найлегшими, хоча від хвилювання я й не змогла правильно все згадати. Найскладнішим був текст на дві з половиною сторінки у третій частині, з якого я майже нічого не зрозуміла, але все одно вирішила не здаватися, а спробувати свою вдачу та відповісти на запитання. Тож уявіть мій подив, коли після екзамену я побачила своє ім’я у списку учасників, що пройшли на співбесіду, яка проводилася вранці наступного дня. До співбесіди я була готова майже на сто процентів, оскільки я не перша студентка нашого інституту, що успішно приймала участь у подібних програмах, і мене було детально проінструктовано щодо того, які питання мені можуть задати на такій співбесіді та як краще на них відповісти. У травні робітники посольства повідомили мене, що мені буде надано рекомендацію, а у липні зі мною зв’язалися із офісу інституту, у який я пройшла.

Треба зазначити, що дата початку та закінчення програми та її зміст дещо відрізняються в залежності від обраного інституту. Наприклад, я поїхала до Японії на початку вересня, у той час як більшість студентів інших інститутів їдуть та повертаються у жовтні. До речі, квитки в обидва кінці оплачуються японським урядом. Також я мала змогу самостійно обрати усі предмети, які хотіла б відвідувати, коли в інших інститутах, як за правило, студенту надається вже сформований розклад занять. В осінньому семестрі я вирішила зосередитися на поглибленні моїх знань японської мови та обрала предмети, які були направлені саме на це: декілька лекцій з граматики, усне діалогічне мовлення та ораторське мистецтво, читання газетних статей а також лекції з історії, політики та культури Японії. Проте предметів виявилося все-таки забагато, тому мені не вистачило часу на клубну діяльність (я мріяла навчитися каліграфії). У другому семестрі я записалася на значно меншу кількість предметів, але у цей раз взявши ще більше занять з культури. У тому числі я ходила на лекції про театр Но, які вів справжній актор Но. Було дуже цікаво послухати про філософію та особливості Но «з перших вуст».

Досвід життя та навчання в Японії став для мене першим досвідом самостійного життя за кордоном. Кожен, хто чує про це, неодмінно захоплюється цим фактом, адже жити за кордоном, та ще й самою, далеко від усіх близьких та знайомих людей, здається дуже складним. Але мені хотілося б підкреслити, що Японія – це країна, у якій дуже легко жити, особливо за умови того рівня знання мови, якого я отримала у «Харківському колегіумі». Японська ввічливість та гостинність відома в усьому світі, і з цих двох понять формується своєрідна традиція «думки про інших людей». Це означає, що японець завжди намагатиметься поводитися так, щоб не завдати клопотів оточуючим. Це може здатися звичайною справою для кожної дорослої людини, що має здоровий глузд у певній мірі, але саме в Японії ніхто не палить та не розмовляє по телефону у громадських місцях; навіть у годину пік усі терпляче чекають своєї черги, щоб сісти на потяг; можна завжди розраховувати на допомогу та добру посмішку від будь-кого, будь то робітник станції, касир у магазині чи дідусь із дому навпроти. Я сподіваюся, що і в нашій країні такі речі колись стануть правилом, а не винятком.

Постійне перебування у японському мовному середовищі також допомогло мені краще зрозуміти ті аспекти японської мови, аналогів яких немає в українській чи російських мовах. Це насамперед стосується різних конструкцій ввічливості та випадків їх використання у повсякденному житті. Як відомо, японське суспільство збудоване на відносинах старшинства, і японці сумлінно дотримуються їх. Як приклад можна навести те, що, незважаючи на зовсім невелику різницю у віці, студенти молодших курсів інституту завжди будуть розмовляти ввічливо зі студентами старших курсів, не дозволяючи собі звертатися до них, як вони звернулися б до товаришів свого віку.

У вільний час я ходила з друзями по відомим туристичним місцям, на які Кіото дуже багатий. І внаслідок ще однієї культурної особливості, яка мене здивувала, часто ми ходили у місця, відомі не своєї культурною чи історичною важливістю, а стравами. У Японії дуже поширений «кулінарний туризм», і якщо японці збираються кудись поїхати, часто перше, що вони з’ясовують – це якими стравами відома та місцевість і де можна найсмачніше пообідати. Як історичне місто Кіото відомий чаєм матча, і там можна не тільки спробувати сам чай, але і найрізноманітніші блюда з його смаком, наприклад, соба (локшина із гречаної муки), каре (гостра страва індійської кухні), парфе (холодний десерт) та інші солодощі.

Таким чином я і провела свій рік у Японії. Може, у порівнянні з іншими іноземними студентами я не так багато подорожувала та розважалася, проте я все ж таки вважаю, що моє студентське життя виявилось достатньо насиченим та веселим, і я їм дуже задоволена. Тож у висновок хотілося б зазначити, що навчання у Японії стало для мене не тільки ідеальною можливістю покращити свої мовні навички, а й незабутнім життєвим досвідом, який, я впевнена, стане мені у нагоді в майбутньому.

Спроба на власному досвіді кіотської техніки малювання по тканині юдзен-дзоме.

                                                                                                                     Трубнікова Марина, 4-й курс.


Украинская Баннерная Сеть
© ІСМВ "Харківський колегіум", 2008. Всі права захищені.