Институт Востоковедения и Международных Отношений
ИМВО Харьковский коллегиум
Українська Русский English ??? ?? T?rk?e ??????? ???? ????? Indonesia
ukrainian russian english japan chinese turkish arabic persian indonesian
 
Авторизація
Логін:
Пароль:
Зареєструватись
Новини
11.10.2014
Мої враження від Всеукраїнського конкурсу промов японською мовою

27 вересня 2014 р, в Київському національному лінгвістичному університеті відбувся 19-й Всеукраїнський конкурс промов японською мовою, в якому мені випала нагода прийняти участь. Цей захід було організовано за підтримки Всеукраїнського товариства викладачів японської мови, Українсько-японського центру, Посольства Японії в Україні, спілки японських підприємств м. Києва та Японської фундації. Тобто, організація була на дуже серйозному і високому рівні.

Усього було 17 учасників. Конкурсанти представляли наступні учбові заклади: Київський національний університет ім. Т. Шевченка, Київський національний лінгвістичний університет, Українсько-японський центр, Інститут сходознавства і міжнародних відносин «Харківський колегіум», Харківський педагогічний університет імені Г.С.Сковороди, Національний університет «Львівська Політехніка», Львівський національний університет ім. І. Франка,  Дніпропетровський національний університет ім. О.Гончара та Японський центр ЧДУ ім. П. Могили.

До складу журі входили представники відомих японських компаній: «Mitsubishi», «Mitsui & Co., LTD», «Sony», а також викладачі українсько-японського центру.  Доречи, треба відзначити, що на цьому конкурсі промов були присутні Надзвичайний та повноважний посол Японії в Україні, пан Саката Тоічі, та його дружина. У своєму привітанні посол наголосив, що Японія підтримує Україну у ці важкі часи і впевнена, що все буде добре. Також, пан Саката Тоічі розповів про те, що із кожним роком стає все більше учасників програми стажування в Японії для студентів з України.

Цього року всі учасники конкурсу були жіночої статі, і навіть одна із організаторів, під час жеребкування, пожартувала стосовно цього. J

О 12:20 розпочались конкурсні виступи. Теми у всіх учасників були різні, але проблематика іноді була схожою. Загалом, розповідали про життя, про сімю, про дружбу й інші важливі для нас речі. Але якщо із самою промовою учасники впоралися приблизно однаково добре, то все ж таки, найбільш складною частиною для всіх стали запитання. Коли задавали питання, можна було побачити, як дехто нервував (і я так само). Звісно, не всім вдавалося добре впоратися із цим не таким легким завданням. Я задоволена своєю відповіддю лише на 55% відсотків із 100% можливих. На конкурсі відчувалася деяка напруга через те, що всі хотіли якомога краще виступити. Але мене дійсно вразило, що коли я спілкувалася із іншими учасниками, не відчувалося ніякої ворожнечі. Усі намагалися підтримати один одного.

Коли учасники конкурсу завершили свої виступи, прийшов час підрахувати результати. Усі члени журі вийшли у інше приміщення. В цей час учасникам та гостям презентували звіт про стажування в Японії дівчини, яка була там протягом року. Вона розповідала про цікаві та іноді кумедні аспекти життя в Японії, про культуру і, звісно, про свої враження. Після неї виступила одна із організаторів літнього японського табору для тих, хто вивчає японську мову (в якому мені теж випала нагода побувати). Розповідала про те, скільки взагалі було учасників, яка була програма. А також закликала усіх бажаючих прийняти участь у цьому заході.

Після трохи затягнутого очікування результатів, члени журі їх оголосили.

Всього було 6 призових місць, а також приз симпатій посла та приз симпатій журі.

Перше місце посіла Семенчук Варвара, із темою: «Музична машина часу», представниця Українсько-японського центру. У неї була дуже прониклива промова, і, на мою думку, вона більш за всіх заслуговує на цю перемогу.J

Мені пощастило отримати 4-е місце. Тема моєї промови: «Що є дійсно важливим?». В ній порушується проблема того, що зараз люди, намагаючись заробити якомога більше грошей для своїх близьких, зовсім забувають про те, що найголовніше - це не дарувати дорогі речі, а приділяти увагу. Але, коли я готувала промову ще на Харківський міський конкурс, тема була трохи іншою і мала назву «Матеріалісти та мрійники». В ній розповідалося, що є різні люди. Деякі з них віддають перевагу грошам, деякі - мистецтву чи власним мріям. Та коли мені пощастило зайняти друге місце і поїхати на всеукраїнський етап до Києву, разом із керівником, Юлією Григорівною Локшиною, було вирішено трохи змінити концепцію промови. Ми ускладнили саму промову, додали нову інформацію та статистичні данні, і навіть зробили діаграму для наочності. Для того, щоб гарно виступити на самому конкурсі, перед глядачами, звісно, потрібно тренуватися розповідати промову на публіці, вміти не відволікатися та не збиватися. Для цього я виступала перед своїми одногрупниками та старшими курсами, котрі допомогли мені більш менш впевнено почуватися під час виступу.

Після закінчення конкурсу усіх запросили на фуршет, де можна було поспілкуватися як з японцями, так і з іншими учасниками, чи поповнити втрачену енергію їжею та напоями.

Як підсумок, можна сказати, що цей день був досить насичений і дуже цікавий. Багато нових вражень, досвіду, знайомств. Хочеться подякувати усім організаторам,  а також висловити велику подяку тим, без кого мені навряд чи вдалося б гарно виступити. А саме, я вдячна Юлії Григорівні та Томохіса Хігучі, які допомогли мені із промовою. Студентам старших курсів, Трубніковій Марині, Хоменко Юлії, Омельченко Тетяні, які поділилися зі мною досвідом. І, звісно, велика подяка усім тим, хто вболівав за мене.

Велике спасибі вам всім! Бо без вашої підтримки і допомоги у мене навряд чи б щось вийшло.

Тож, знову випробую свої сили у наступному році. J

 (більше фото в галереї)

 

Лихота Оксана       

студентка 3-го курсу

факультету Міжнародні відносини


Украинская Баннерная Сеть
© ІСМВ "Харківський колегіум", 2008. Всі права захищені.